1.
Розрізняють такі головні процеси пам'яті: запам'ятовування, зберігання,
відтворення та забування.
ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ - це утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків.
Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв'язки, які утворюють
підґрунтя запам'ятовування.
Процес запам'ятовування - активний процес, під час якого з початковим
матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам'ятовування починається в
короткотривалій пам'яті (КТП) і завершується в довготривалій пам'яті СДТП).
Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і
довільним.
Залежно від ступеня розуміння запам'ятовуваного матеріалу довільне
запам'ятовування буває механічним і осмисленим (логічним).
Залежно від засобів, які використовують у процесі запам'ятовування,
останнє можна поділити на безпосереднє й опосередковане.
Умовами успіху довільного запам'ятовування є дієвий характер засвоєння
знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам'ятовування
тощо.
ЗБЕРІГАННЯ як процес пам'яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту
Інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне
повторення.
Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам'яті (йтиметься
саме про неї), що не завжди пов'язане з її доступністю для свідомості.
Забування - неоднорідний процес, він може набувати найрізноманітніших форм.
Процеси пам'яті тісно взаємопов'язані. Певною мірою забування є функцією
від запам'ятовування - що краще матеріал запам'ятали (а це залежить від
перерахованих вище чинників), то менше його забувають. Однак забування може
мати і власні, окремі причини. Загалом, що рідше матеріал залучають до активної
діяльності, то менш доступним він є. За інших однакових умов він старіє -
втрачаються знання, розпадаються навички, згасають почуття. Другим важливим
чинником є кількість встановлених і поновлених смислових зв'язків між змістом
цього матеріалу та іншими матеріалами, що зберігаються в довготривалій
пам'яті. У цьому контексті можна сказати, що будь-яка смислова перебудова
досвіду, наприклад, зміна способу життя, віри, переконань, світогляду, може
супроводжуватися втратою або недоступністю колишніх елементів досвіду.
Механізмом забування є інтерференція, тобто гнітючий вплив одного матеріалу на
інший, як тільки він з'явиться, а також загасання, тобто згасання слідів
пам'яті і невідповідність ознак - коли під час відтворення наявні коди не
відповідають тим, за допомогою яких інформацію вводили в пам'ять.
ВІДТВОРЕННЯ - один з головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності
запам'ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є
активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих
півкуль головного мозку.
Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам'яті, полягає в
переході його з довготривалої пам'яті в короткотривалу, тобто актуалізація його
у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам'ятовування і забування,
але мав також свої особливості та механізми. Відтворення може мати три форми -
впізнавання, пригадування і спогади.
Простою формою відтворення є впізнавання. Впізнавання - це відтворення, що
виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і
неповним.
Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування в тому,
що воно відбувається без повторного сприйняття того, що відтворюється.
Особливою формою довільного відтворення запам'ятованого матеріалу є
пригадування. Це - складний процес пам'яті, що являє собою пошук необхідного
матеріалу в довготривалій пам'яті.
Розрізняють також епізодичну й семантичну пам'ять. Відтворення подій з
епізодичної пам'яті може бути особливо яскравим саме внаслідок того, що під час
їхнього запам'ятовування в пам'яті зберігається матеріал, який належить не
тільки до різних модальностей, а й до пережитих тої миті емоцій і дій. Крім
того, він локалізований у певному місці й часі. Усе це робить його змістовнішим
та відрізняє від знань, здобутих опосередковано. Відтворення таких пережитих
образів називають спогадом.
Потреба в пригадуванні виникає тоді, коли в певний момент не вдається
пригадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб
подолати об'єктивні та суб'єктивні труднощі, пов'язані з неможливістю згадати,
напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до
різних мнемонічних дій.
Одним із різновидів довільного відтворення є спогади - це локалізовані в
часі та просторі відтворення образів нашого минулого.
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забування -
процес, зворотний до запам'ятовування.
ЗАБУВАННЯ виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого,
зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим
і, нарешті, унеможливлюється впізнання.
Забування - процес поступовий, базується на послабленні й порушенні раніше
утворених умовних зв'язків. Що менше вони закріплені, то швидше згасають і
забуваються.
Найбільший відсоток забування наявний відразу після заучування матеріалу.
Для тривалого утримання в пам'яті інформації важливо від самого початку
забезпечити міцне ЇЇ запам'ятовування й закріплення через повторення в перші
дні після того, як її було отримано.
Немає коментарів:
Дописати коментар