Структура особистості.

1.    

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти, інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти, які не можна ігнорувати в процесі виховання особистості.

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожні людині і характеризує особистість взагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно – вольові прояви тощо, тобто те, чим людина схожа на інших людей.         Індивідуальне – це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим людина відрізняється від іншої.

К. Платонову структурі особистості виділив 4 підструктури:

1. спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.

2. підструктура досвіду: знання, вміння, навички, звички. Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті соціального досвіду є соціальний чинник.

3. підструктура форм відображення. Охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно – вольовій дійсності людини.

4. підструктура біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об'єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку.